ФК «Food Centre - СумДУ» ФК «Food Centre - СумДУ»

Іван Скіцко: «У моїх командах завжди панувала атмосфера пряника, а не батога»

Главная / Новини / Іван Скіцко: «У моїх командах завжди панувала атмосфера пряника, а не батога»

Новий головний тренер «Food Centre-СумДУ» – про плани на сезон, новачків, принциповий матч з «Ураганом» і невдалий результат «Візи-Вторми»

 Іване Васильовичу, ще минулого сезону ви приїздили в Суми як головний тренер «Візи-Вторми», зараз же – наставник домашньої команди, «Food Centre-СумДУ». Очікували, що колись будете тренувати в Сумах?
– Чесно кажучи, не думав (посміхається). Було у глибині душі відчуття, що ось-ось та стану головним тренером одного із клубів FavBet Екстра-ліги. Але Суми… Тисяча кілометрів від рідного Івано-Франківська, для України ще неймовірна відстань. Зараз хочу подякувати Богові, що у мене з’явився шанс знову працювати серед еліти українського футзалу. Окрема подяка керівництву «Food Centre-СумДУ» за довіру. Зараз є неймовірне бажання працювати, за футзалом найвищого рівня я сумував, думаю, що разом із таким колективом ми справимося з поставленими задачами.

 Наскільки я розумію, завдання залишається те саме – потрапити в шістку найкращих?
– Так, президент мені відразу висунув таку вимогу – шістка, і ні кроку назад. Зараз ситуація не катастрофічна, до того ж самого шостого місця всього лише три очки.

 Довго вагалися щодо переїзду в Суми? Як проходили переговори?
– У неділю після поразки команди в Одесі був дзвінок від спортивного директора клубу Сергія Пєсоцького. Він зателефонував і запропонував очолити сумський клуб. Повторюсь, було трішки неочікувано, я взяв деякий час на роздуми. Ми поговорили з дружиною, дітьми, і я зробив такий вибір. Це вперше в кар’єрі я буду працювати далеко від дому. Раніше ж були «Ураган», «Віза-Вторма», все в Івано-Франківську. Буквально через годину-другу зателефонував Ігор Петрович (президент «Food Centre-СумДУ» – ред.) Ми досить швидко узгодили побутові та фінансові питання, ударили по руках спочатку по телефону, а потім, як я уже приїхав у Суми, познайомилися поближче і домовилися про подальшу співпрацю. В сумі це зайняло години три, не більше.

 Чи роздумували над тим, щоб разом із сім’єю їхати в Суми?
– Наразі про це говорити поспішно. У мене троє дітей, у них школи-університети, якось не хочеться відривати їх від навчального процесу, а дружину від роботи. Подивимося, якщо я затримаюся тут надовго, то до цього питання можна завжди повернутися. Мені імпонує стиль керівництва клубу, бачу, що у Ігоря Петровича серйозні амбіції, і хочу за допомогою свого досвіду, навичок, допомогти сумському футзалу розвиватися.

 Протягом сезону FavBet Екстра-ліги ви слідкували за виступами сумчан?
– Навіть коли я не треную якусь команду, то постійно слідкую за українським футзалом. Я люблю цей вид спорту, мені цікаво. Скажу відверто, гра «Food Centre-СумДУ» як для новачка «вишки» мені сподобалась, хоча трішки їй не вистачало чогось. Рахунки в зіграних матчах про це зайвий раз говорять, можливо, лише матч в Рівному був програний без особливих шансів на підсумковий успіх. Уже зараз команду із Сум поважають і розуміють, що просто з нею не буде. Зараз головне моє завдання – підняти командний дух після серії невдалих результатів. І уже помітно, що всередині команди веселіше йдуть справи, психологія пішла на поправку. Ще один важливий фактор – дисципліна, як ігрова, так і побутова. Дрібниць у спорті не буває, результат залежить від тисячі маленьких чинників, які в сумі і є показником ефективності роботи.

 А як щодо самого малюнку гри?
– А тут уже потрібен час. Безумовно, усі гравці, які зараз є у команді розуміють, що таке футзал і як в нього грати. Проте зараз це більше набір індивідуальностей, а наше завдання – чітка структура командної гри. Нам усім – від президента до гравців, – потрібне терпіння. Засукати рукава – і працювати, працювати і ще раз працювати. Наразі я вірю, що ми порадуємо керівництво і уболівальників, потрапивши в першу шістку і продовживши сезон разом з найкращими командами країни.

 Ви уже згадали про командну психологію як важливий чинник на цьому етапі сезону. Які ще кроки ви бачите першочерговими?
– У перший день кожен пройшов тести, щоб я розумів, у якій формі перебувають гравці. Варто визнати, що проблеми з «фізикою» є, і важливо їх якомога скоріше виправити.

«Посилення потрібне для здорової конкуренції»

 Чомусь так прийнято в українському спорті, що гравці ходять за тренером по різних клубах. Не хочеться зараз акцентувати на цьому питанні, тим паче, є і позитивні, і негативні приклади цього явища. Запитання в іншому: чи можливо буде найближчим часом побачити в Сумах футзалістів, з якими ви уже працювали протягом своєї кар’єри?
– Ми домовилися з Ігорем Петровичем, що перше коло дограємо в цьому складі. Підсилення в другому колі однозначно будуть, навіть переговори я уже провів, тим паче, президент дав мені карт-бланш у вирішенні кадрових питань. Але відразу зазначу: це не говорить про те, що я почну збирати склад із своїх друзів чи знайомих. Я знаю позицію президента: максимум своїх гравців, із Сум та області. Посилення чужоміськими потрібне для здорової конкуренції, вона ще нікому не заважала. Зараз ми з гравцями «Food Centre-СумДУ» спілкувалися, вони мої вимоги зрозуміли. І буде дуже приємно, якщо до зими ми так налаштуємо свою гру та дисципліну, що нам вистачить одного-двох гравців, і далі будемо вирішувати задачу на сезон. У кожного є шанс себе показати, тим паче, потенціал я бачу.

 Важливим фактором у налагодженні відносин між тренером та футзалістами є відносини за межами паркету. Згадується мільйон історій із минулого з ветеранами, як вони проводили дозвілля. Ви як тренер як ставитесь до келиха-другого пива після матчу?
– Це нормально. Моя методика заснована на довірі та професіоналізмі. Нехай вони після гри командно вип’ють свій бокал пива, аніж будуть ховатися в кущах від мене і керівництва. Скажу більше: я досліджував це питання. В Європі це звичайна практика. Непотрібно бути «гестапівцем» і все усім забороняти. Футболісти – це окрема каста. Якщо хтось захоче це зробити, то він зробить. Вдома, з друзями, закладів різних вистачає, щоб організувати собі дозвілля на будь-якому рівні. У моїх командах завжди панувала атмосфера пряника, а не батога. Батіг – він і так буде.

 Життя, як відомо, любить погратися з долями людей і вигадувати дуже цікаві сюжети. На вашому прикладі, як здається, це також можна прослідкувати. У неділю ви дебютуєте в ролі головного тренера «Food Centre-СумДУ» матчем проти рідного «Урагану».
– Доля – вона така (посміхається). У мене десять днів на підготовку до матчу в новій команді. Усі розуміють, що цього часу дуже мало, тим паче, «Ураган» зараз на ходу, за ними я постійно слідкую і бачу їх силу. Це – топ-клуб у межах України, там все професійно налаштовано. Я – оптиміст, але потрібно дивитися правді у вічі. За цей час ми розберемо суперника, і першочергове завдання – дати конкуренцію по грі. Але обіцяю – «Урагану» легко не буде. В Сумах завжди усім грати непросто, я сам пам’ятаю, скільки вболівальників тут на трибунах і як вони женуть команду вперед.

 Крім глибинного аналізу і власних напрацювань гравців, що ще може допомогти?
– Дуже багато фарту проти такої сильної команди точно не завадить.

«Ми з президентом повірили гравцям, їх словам, що все буде добре»

 Наприкінці нашої бесіди не можу не запитати про «Візу-Вторму». В футзальних колах є багато розмов, чому так трапилось, чому івано-франківський клуб так рано покинув боротьбу за нагороди Першої ліги. За однією із версій, багато гравців хотіли скоріше «закрити» футзальне питання, щоб зосередитися на футболі. Користуючись нагодою, хотілось би дізнатися про це у вас з перших вуст.
– У минулому сезоні ми уже другий рік грали в Першій лізі. Я відразу попередив президента, що проблеми перетину календарів з великим футболом будуть. Я розумію психологію гравців: більше команд – більше грошей. Але футболісти не можуть зрозуміти психологію тренера та президента. Коли ми грали матчі плей-оф проти «Урагану-2-КФВ» наші гравці уже місяць тренувалися, готувалися і грали в футбол. У цей самий час ми лише двічі на тиждень працювали і тренувалися на футзальних майданчиках плюс сама гра. А це ж так само, як, наприклад, людина двічі на тиждень харчується. Я би подивився, що з нею трапилося би, як би вона виглядала.

 Ви не могли вплинути, щоб футзальних тренувань було більше? Чи, можливо, були якісь питання, пов’язані із залом?
– Скажу вам відверто: ми з президентом повірили гравцям, їх словам, що все буде добре, ми все виграємо. Але під час тренувань я вже декого не впізнавав. Не та координація, думають і грають вони уже не в футзал, а у великий футбол. Це мене лякало, але пізно було щось змінювати. У той же час «Ураган-2-КФВ» постійно займається футзалом, працює на паркеті. Усі розуміли: ми від них сильніше. Це довели як ігри Кубка України, так и регулярного чемпіонату. Але в плей-оф залишилося лише п’ять-шість гравців, які були лише в футзалі, і ми були готові до подібних неприємностей. Той нефарт, який також мав місце в чвертьфінальній серії – це нам просто повернулося за самовпевненість, думки гравців, що вони сильні, можуть грати на кілька фронтів. У головах вони хотіли пройти далі, але організм не обдуриш, він був уже у великому футболі.

 Я вас правильно розумію, що саме ось такий підсумок сезону став основною причиною, чому «Візи-Вторми» більше немає?
– Однозначно. Футболісти розчарували президента. Він із кожним постійно був на зв’язку, футзалісти обіцяли, що все буде добре. Перед нами стояло завдання: виграти Першу лігу. І це було реально. Звісно, другий спонсор нам би не завадив, президент завжди йшов на контакт. Але немає результату, які ще питання можуть бути…

Матеріал з сайту Футзал Україна

Поделись:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний матч

Чемпіонат Україны.«FAVBET Екстра-ліга».
23 листопада 2019 року
13:00
м.Львів
«Енергія (Львів)
«Food Centre-СумДУ» (Суми)
Мы на Facebook
Мы на Instagram
Мы на YouTube